Важко не погодитися із Юрком Іздриком. Дійсно, все в житті тлінне, лише Доброта, Совість, Любов завжди з нами. Не розтратьмо їх, збережімо у душах, подаруймо іншим!
пів життя вчишся жити
а живеш і вмираєш невідомо як
висіваєш дітей – виростають солдати
і ідуть убивати за червоний мак
висіваєш вірші – проростають марші
прокладаєш стежку а вона – межа
страшно бути юним сумно бути старшим
і в усьому першим впізнавати жах
пів життя – на мутки
пів життя – на терки
а в сухому залишку – трепетне ніщо
як уста торкались солоно і терпко
як обійми рвались наче свіжий шов
не було нас вічно і не буде стільки ж
вся оця двіжуха – миті марнота
це було б трагічно та сміються вірші
у налиті кров’ю макові уста
бо й межа як стежка поросте травою
бо й тіла зотліють у золі пожеж
та ніщо не зникне бо ніщо – з тобою
і воно – назáвжди і воно – без меж
Юрко Іздрик
Немає коментарів:
Дописати коментар