20 травня 2014 року побувала на прем'єрі незвичайного фільму. Перебуваю під враженнями і сьогодні. Але про все за порядком.
Минулого року до нас у школу завітали незвичайні гості, які запропонували нашим учням взяти участь в унікальному проекті: створити фільм про підлітків і для підлітків.
Режисер Петро Кулінський запропонував дітям самим написати сценарій, зіграти, відзняти, а потім змонтувати фільм. Спочатку все виглядало смішно: дітвора не повірила своїм вухам, адже не кожного дня дядечко з Києва приїжджає і пропонує щось подібне. Пам'ятаю, як, повернувшись до класу, переконувала багатьох наважитися взяти участь у кастингу. І справа зрушилася.
Пішли наші учні на кастинг, а потім розповідали, як все проходило. Їм, звичайно, було весело і цікаво, а мені радісно, що я маю таку нагоду навчати творчих і неординарних дітей. Із нашої школи пройшло 5 учнів: Дворак Оксана (ведуча-філософ), Денис Сосонюк ("змій-спокусник"), Павло Новосад (хлопчик, що відзначав своє день народження), Вікторія Бабич (одна із запрошених на день народження) та Максим Швець (помічник режисера).
Потім була важка праця. Згодом за щоденними клопотами все призабулося, і лише 19 травня, коли мене запросила Віка на прем'єру, згадалося.
Режисер Петро Кулінський запропонував дітям самим написати сценарій, зіграти, відзняти, а потім змонтувати фільм. Спочатку все виглядало смішно: дітвора не повірила своїм вухам, адже не кожного дня дядечко з Києва приїжджає і пропонує щось подібне. Пам'ятаю, як, повернувшись до класу, переконувала багатьох наважитися взяти участь у кастингу. І справа зрушилася.
Пішли наші учні на кастинг, а потім розповідали, як все проходило. Їм, звичайно, було весело і цікаво, а мені радісно, що я маю таку нагоду навчати творчих і неординарних дітей. Із нашої школи пройшло 5 учнів: Дворак Оксана (ведуча-філософ), Денис Сосонюк ("змій-спокусник"), Павло Новосад (хлопчик, що відзначав своє день народження), Вікторія Бабич (одна із запрошених на день народження) та Максим Швець (помічник режисера).
Потім була важка праця. Згодом за щоденними клопотами все призабулося, і лише 19 травня, коли мене запросила Віка на прем'єру, згадалося.
І ось я в кінозалі. На що очікувати? І тривожно, і радісно, і боязко. Ох, лише б не луснути від гордості! З перших хвилин зрозуміла, що це дійсно незвичайний фільм, в якому грали незвичайні герої, відтворювалися незвичайні історії, але це лише на перший погляд ... незвичайні. Якщо уважно переглянути цей фільм, то можна зрозуміти, що все на екрані - поряд, зовсім близько, і ми не здогадуємося про це або ... не хочемо розуміти, що така жорстока наша реальність. Переказувати фільм не буду, але переглянути раджу всім: і дітям, і батькам, і вчителям. Сподіваюся, що Ви не пожалкуєте, що 45 хвилин подивилися правді у вічі.
PS. Хочу висловити подяку ініціатору та автору ідеї проекту «Чорно-біле кіно» Анатолію Жуковському, адже такі фільми необхідні усім, хто не хоче жити у чорно-білому світі.
Більше про фільм та як проходили зйомки можна прочитати тут.
Автор: Всеукраїнський конкурс художньо-документальних відеороликів “Чорно-Біле Кіно"
Немає коментарів:
Дописати коментар